PowerPlay Magazine

"Горить в пеклі!", "Ми не будемо по вас нудьгувати", "На віки вічні", - банерами з такими гаслами проводжали фанати Селтіка своїх сусідів по Глазго в четвертий по силі футбольний дивізіон Шотландії в 2012-му році. Через чотири роки вже в руках уболівальників Рейнджерс були таблички з написом "Селтік, ми йдемо за тобою". Великий клуб повертається в елітний дивізіон.

Навіть великі допускають помилки і платять за них сповна. Знаменитий 54-кратний чемпіон Шотландії на певному етапі своєї історії почав витрачати помітно більше, ніж міг собі дозволити, що спершу допомогло добитися короткочасних успіхів і сп'янити шанувальників Рейнджерс ілюзією статусу топ-клубу, але потім призвело до сумних наслідків: суди, введення адміністрації, а після і повна ліквідація славного клубу. Так, на його базі оперативненько організували нову юридичну особу і навіть розраховували зайняти місце попередників в Шотландської Прем'єр-лізі, але практично вся інша футбольна Шотландія вирішила, що Джерс і всім причетним до клубу не завадить хороший урок на майбутнє. Голосуванням представників клубів було вирішено відправити Рейнджерс не просто в "трясовину", а фактично на саме її дно - в четвертий за рангом футбольний дивізіон країни (Ліга 2), звідки і почався шлях наверх завдовжки в чотири сезони.

Це були нелегкі чотири роки, адже не все йшло як по маслу. Бували прикрі поразки і впевнені перемоги, бували сезони, коли виходило добитися поставленої мети і просунутися на сходинку вище у футбольній ієрархії Шотландії, але був і сезон, коли довелося потоптатися на місці (Чемпіоншип, 2014/15). Були розбирання і в управлінні клубом - після відходу сумнозвісного ділка Крейга Уайта, відповідального за фінансовий крах, клубом спершу керував незрозумілий консорціум з трьох власників, потім до Рейнджерс навіть намагався "підлеститись" власник Ньюкасла Майк Ешлі, і лише в минулому році клуб перейшов в більш надійні руки. Південноафриканський бізнесмен з шотландськими корінням Дейв Кінг не з чуток знає, що таке крах Рейнджерс, адже він і раніше інвестував в клуб серйозні гроші і за наявною інформацією після ліквідації клубу втратив 20 мільйонів фунтів власних грошей. Але, не дивлячись на величезні збитки, Кінг все одно вирішив взятися за повернення Джерс в еліту шотландського футболу, і поки, як бачимо, у клубу багато виходить.

Звичайно, ніхто не збирається найближчим часом витратити на трансфери величезні суми, як раніше - в клубі намагаються долати бар'єри за допомогою досвіду і тренерської мудрості, помножених на клубну відданість. Символами перших кроків Рейнджерс у напрямку до ПЛ стали тренер Аллі Маккойст і ветеран Лі Маккалох, що не кинули команду напризволяще після трагічних подій. Останні ж кроки робили вже інші люди - тренер Марк Уорбертон, відмінно зарекомендував себе в Англії, і повернувся з далеких мандрів ветеран Кенні Міллер, який взяв на себе роль дядьки після відходу Маккалоха. І не просто повернувся, а забив у свої немолоді роки два десятка м'ячів за два сезони. І це тільки в чемпіонаті.

Втім, кажучи про важливі фактори підйому Рейнджерс з "трясовини", в першу чергу, треба згадувати про вірних уболівальників. Це вони приходили на матчі 4-го по рангу шотландського дивізіону в неймовірних для такого рівня кількостях (середня відвідуваність домашніх матчів Джерс тоді склала більше 45 тисяч осіб). Це вони боролися за прозорість в керівництві клубу, вимагаючи відходу тих, хто не викликав у них довіри і нагадуючи про те, до чого вже призвели раніше спірні інвестиції. Це вони всім серцем і тисячами гортанок підтримували гравців, але, коли потрібно було, не забували виписати їм необхідну порцію критики. Наприклад, за активне користування соціальними мережами за часів не найкращих результатів і слабку гру. Тепер вони, фанати, можуть насолодитися успіхом нарівні з тими, хто виходив на поле, адже внесок трибун в повернення наверх переоцінити воістину неможливо.

Вони вже чекають нових "заруб" з Селтіком, хоча для цього зовсім не обов'язково чекати нового сезону - найближчим Олд Фірм Дербі намічено вже на 17 квітня, коли Кельти і Джерс битимуться на Хемпден Парк в рамках півфіналу національного кубка. Уже зараз Рейнджерс перевірять, чого домоглися принципові супротивники в своєму ігровий прогрес за роки відсутності головного подразника в еліті. І, не дивлячись на статус Андердог в цьому протистоянні, навряд чи від матчу варто чекати однозначного результату і великого рахунку, адже, по правді кажучи, Селтік зараз не виглядає всесильним гегемоном, і це той випадок, коли горе у сусіда не пішла на користь шотландському гранду . А ось самі Рейнджери, мабуть, пройшли досить корисний і важливий етап у своїй історії. Етап очищення і профілактики.

 "Хочете, я розповім вам про імунітет? Коли я був ще хлопчаком, В Нью-Йорку, в 1940-му, ми купалися в Хадсон Рівер. Вся річка тоді представляла собою стічні води! Ми купалися в стічних водах! Розумієте? Щоб освіжитися! А на той момент в місті була епідемія пневмонії. Тисячі дітей вмирали щороку! Але знаєте що? Тільки не в нашому районі! у жодного з нас не було пневмонії! у жодного! Ніколи! знаєте чому? Тому що ми купалися в стічних водах, загартували свою імунну систему. у пневмонії не було шансу проти нас. Тому що ми загартувалися в найчистішому лайні! ", - цей монолог американського стенд-ап коміка Джорджа Карліна прекрасно висвітлює переваги такого підходу" занурення "в трясовину шотландського футболу для Рейнджерс. Пройшовши через три дивізіони "трясовини", граючи з командами, про які багато хто навіть не чули і на стадіонах, де частиною конструкції арени є біотуалет, в клубі з Глазго ще довго будуть замислюватися, перш ніж витрачати зайву копійку і наражатися на небезпеку нового занурення на дно. Фінансовий фейр-плей? Спасибі не потрібно. У Рейнджерс тепер і так досить стійкий імунітет до марнотратства.

Я не є фанатом Рейджерс. Але ця історія варта того аби її прочитати. Адже саме при старті гри ви попадаєте у "болото" чи то 3 чи то 4 лігу і піднімаєтесь до вершини. 

Стаття взята з http://football.ua/