Revista PowerPlay

Доброї пори доби. Вітаю вас.

Сьогодні ми поспілкуємося про початок єврокубків у футболі, де почали ми «дай боже». Кваліфікаційний раунд подолали усі учасники, тому на груповому етапі інтереси нашої держави представлятимуть 6 команд. Почнемо із лігочемпіонського гімну, під який будуть виступати 3 наші команди, але за це згодом. А от у кваліфікації за місце у груповому етапі боролися:

• FC Niva
• Bandershtadt Lions

Перші матчі:

Почнемо із бронзових призерів.

FC Niva — Finland Icebears FC

Перед першим матчем я, звісно, вирушив у Вінницю, де до місцевої команди у гості завітали фінські льодові ведмеді. Отож, перед самим матчем нам у очі кинулися «Ультрас» Ниви, їх було близько 2-3 тисяч, запам'ятався їх марш по місту із транспарантами. Надписи були такі:

— «Дякуємо за Єврокубки»

— «Мрії збуваються — із 3 ліги до 1-ої»

— «Бог не зможе — головний тренер поможе»

Кинувся у очі один чолов'яга років зо 60, який активно викрикував гасла і марширував єдиний без кофтини і навіть без майки. Ультрас господарів мали назву «Надто шалені».

Далі, я зумів зловити таксі та відправився до самого стадіону. Біля стадіону кинулася в очі група із 15-20 молодиків, які приїхали підтримати команду гостей. Біля даної групи я помітив близько 50-60 міліціонерів, яким поручили охороняти ультрас гостей. Іщень кинулося у вічі, що охоронці закону злісно зловживали соняшниковим насінням «Скуштуй мене», місцевий прибиральник злісно викрикував фрази у бік  міліції. Але все ж соняшникове насіння «Скуштуй мене» — спонсор міліції.

Так, щодо матчу, стадіон забитий був вщерть, але близько 500 місць зайняла міліція. Із перших хвилин господарі заволоділи ініціативою і створили декілька безрезультативних моментів. На 7 хвилині матчу «ВінницяАрена» вибухнула — після пасу Абрама Неверова Володимир Снетков поцілив шкіряного у сітку. Далі гра була рівна, були моменти, але не надто небезпечні. 1-й тайм підходив до свого логічного завершення, і тут м'яч потрапив до Кая Папунена, той віддав на Богуслава Вомелу і той завдав пострілу точно в сітку. Гол у роздягальню, ось такі от справи. Сумно... Другий тайм дарував надію фанам, але не виправдав її. Отож, опісля гри фани провели легким посвистуванням своїх улюбленців. Рахунок 1-1 і, як казав тренер після матчу, «Це кінець єврокубків для мене».

Далі на черзі у нас підопічні «екс-керманича» збірної України Detroit19Red5Wings.

Bandershtadt Lions — Unsporting Lisbon

Львів — велике місто через велику кількість причин. Тепер «місто Лева» вважається великим, тому що футбол панує в ньому. Але ж Британія теж «живе футболом», а Уельс знаходиться на британському острові. Тому, можна вважати, ця команда теж живе футболом. Але стадіон Україна бажав більшого. За декілька годин до матчу ми погуляли по місту, Городоцька перерита надалі, і багато інших вулиць ремонтують, тому травмаї деякі не їздять. Що ж, добиратимуся я пішки. По дорозі поглянув на пам'ятник Степану Бандері. Вкрай здивувала кількість навчальних корпусів Львівської політехніки, дійшов я до центру, зайшов у заклад харчування «Час поїсти», де гарно похарчувався, зарядив мобільного телефона і пішов далі, пройшов до оперного театру, де трохи ближче нього сиділи дідки грали у шашки та шахи, було багато людей, котрі малювали картини, які потім продавали. Що ж, пройшовши трохи далі, я сів на 59-те маршрутне таксі. Ось я і тут, вийшовши біля «Вопака», я пішов через парк до стадіону. Ультрас львів'ян було багато — десь тисяч 5. А від гостей було десь 3 людини. Гра була доволі млява і закінчилася із рахунком 0-0. Фани були вкрай незадоволені.

Що ж, тепер побалакаємо про перші матчі, але уже у Кубку володарів кубків.

• Kh-Wings
• FC POLIWYKU

Першим розглянем матч у Харкові.

Kh-Wings — Caliban

Що ж, я вже у потязі Ужгород — Харків, тут (у потязі) доволі холодно. Харчі та напої я з собою взяв, пощастило, що у мене нижня полиця. Отож я ліг поспати. Пройшло доволі багато часу, і ми уже на під'їзді до Харкова. Ось я виходжу із потяга і прямую до виходу? шукаючи таксі. Розпитуючи у таксистів, де арена «Харків Сарай». Багато таксистів із мене почали кепкувати, але я знайшов одного, який знав потрібне мені місце. Ось я уже на стадіоні-красені місткістю 26 800 глядачів. Мені дали пропуск на сектор А, на найкращу трибуну стадіону, комфорт був на висоті. Що ж, матч був цікавим, фани були в захваті від того, що відбувається на стадіоні і на 45 хв. матчу стадіон не те, щоб вибухнув — він настільки гучно скандував, що гравці команди суперника були злегка не при собі. Комбінацію завершували два гравці, пас-красень віддав Ігор Костенко, а Тарас Римски вколотив м'яча у сітку. Так гра і завершилася, і гандикап у 1 мяч був у харків'ян. 1-0.

FC POLIWYKU — Ahmankallion Ahdistus

У Рівне завітали фіни. Ось так, для них наша температура, мабуть, є високою, адже у них доволі прохолодно. Команда господарів доволі інтенсивно тренувалася перед грою. Гості мляво приходили у себе через зміну клімату. Що ж, містом поблукати не вийшло,  тому одразу попрямував на Лісгосп стадіон.  Вдало розмістився на трибуні, і уже ось команди виходять на поле, стадіон забитий вщерть. Йде 34 хвилина матчу, тут м'яч підхоплює Вітя Полковников, він віддає на Адама Малого і... удар з близької відстані попадає точно у сітку воріт — 1-0. Тут на 45 хвилині Адам Малий грізно проривається у карний майданчик і в останій момент віддає пас на Марека Людовіта і той із 4 метрів ледь не порвав сітку — 2-0. Оплески лунали з усіх сторін. «Молодці хлопці» і т. п. На другий тайм команда господарів вийшла із ще більшим настроєм і на 46 хв. Полковников із пасу Трофимова забив гол, 3-0. 53 хв. Дем'ян Тюрин прорвався крізь опонентів і пробив голкіпера, 4-0. ГОЛ — ГОЛ — ГОЛ. Ура — Ура — Ура. На 62 хв. суддя призначає пенальті, який Тюрин реалізовує. 5-0. Отакої, 5-0!!! Хто до матчу про таке міг мріяти? На 85 хв. Савілахті продерся крізь суперників і віддав пас на Карлсона, той злетів і пробив — 5-1. Рахунок на табло і на 99,9%  груповий етап у Рівному побачимо.

Я знову перемкнуся на Лігу чемпіонів, тепер уже піде мова про матчі-відповіді.

Finland Icebears FC — FC Niva

Що ж, у повітрі не так безпечно, як на землі, але у повітряному транспорті можна побачити доволі красиві пейзажі. Ось я уже у Фінляндії, тут ну дуже холодно. Вболівальників із України приїхало близько 1 тисячі. Фанів у господарів навіть 2 тисяч не набереться. Отож я уже на стадіоні «Icebear Corral». Віницькі вболівальники витягнули транспаранти  із написами:

«Вперед — назад шляху нема»

«Даєш ЛЧ — або покидай клуб»

«З надією в серці»

«Все у ваших ногах»

Емоції перед матчем зашкалювали і не дарма, адже на кону ЛЧ, шляху назад нема, «або пан — або пропав». Гра почалася, тренер гостей активно бігав по краю технічної зони і весь час  давав поради своїм підопічним. Ось уже 42 хвилина матчу йде, і тут м'яч потрапив до Олейника, а той спрямував свій пас на Чечера і Андрій забив ГОЛ. Мяч у сітці, рахунок відкрито, 0-1. Господарі розвели м'яч у центрі поля і хтось помилився, м'яч у нього відібрав Неверов, обіграв декількох, віддав на Снеткова, той увійшов до штрафного майданчика і забив, 0-2. Вболівальники господарів покидали трибуни, ніхто не вірив, що команда заб'є 3 голи. Команди пішли на перерву. У 2 таймі команди провели рівну гру, тому матч завершився 0-2. Після гри фани Ниви заряджали різні гасла і запалювали фаєри!

Далі у мене доволі важкий політ до Уельсу. Стадіон «Home Park» прийме настпну зустріч.

Unsporting Lisbon — Bandershtadt Lions

Зі Львова приїхали аж 3 тисячі вболівальників, а фанів команди господарів було десь 750. Отож перекричати буде їх легко!! Під викрики «Вперед, Львів'яни!!!» виходять команди на поле. Було чутно декілька гасел від гостей: «Ми за Бандеру, за Бандерштад, за рідне місто, за місто Лева, за Місто ЛЬВІВ!» І іще: «Ми -Леви, ви здобич». Команда гостей не мала вибору і тому за такої підтримки перемога — єдиний можливий результат. На 28 хвилині  Коля Мозковий віддав пас на Продана, а той з 20 метрів поклав м'яча у сітку воріт, 0-1. Далі гра була то у «лапах» левів, то у господарів. Але більше забитих м'ячів ми не бачили, 0-1.

На черзі огляд матчів КВК

Бельгія, доволі красива країна, але в порівняні з Україною надто маленька. До Бельгії завітала харківська команда.

Caliban — Kh-Wings

Перед самим матчем гості перебували у гарному настрої, їх приїхало підтримати близько 1 тисячі вболівальників, тому на трибуні гостей були банери із надписами:

«Перша Столиця»

«Думай головою — Грай ногами»

та багато іншого. Гра почалася не із розвідки, а відразу з футбольної бійки, бійки за ініціативу. Уже на 3 хвилині Пікавет віддав пас на Брассера і той поцілив у ворота, 1-0. Фани гостей палко підтримують своїх улюбленців із викриками «Віримо у вас», «Ми зможем».
Йде 8 хвилина матчу, у штрафній м'яч опинився у Романа Хайзуша і той пробиває голкіпера, ГОЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛ, 1-1. Вболівальники запалюють фаєри, радіючи цьому голу. 1 тайм підійшов до закінчення, нас очікує перерва. Почався 2 тайм, гру контролюють гості. Ось у нас 53 хвилина матчу йде, і знов небезпечно — м'яч у Романа Хайзуша, він замахується, голкіпер падає на газон і Рома легко закочує шкіряного у сітку, 1-2, ГОЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛ!!! Все, і у даному випадку фанати господарів покидали свої місця, адже це все... Харків, Харків — місто героїв! Отак ось вдало з'їздили у Бельгію!

Ну і заключний репортаж буде з матчу у Фінляндії:

Ahmankallion Ahdistus — FC POLIWYKU

Гості ще до матчу собі забезпечили вихід у груповий етап, тому цей матч був радше формальністю! Гості виставили настільки кумедний склад, що не перемагати таке господарі не мали права. Але ж не так сталося, як гадалося. Гості грали із 6-ма захисниками, 3-ма півзахисниками та одним нападником, та ще й крайнім. За всю гру гості завдали 1 удар у ствір. Господарі — 3, але це їм не допомогло, тому як матч почався, так і завершився 0-0!!

Всі радіймо, адже 6 команд поможуть нам знову піднятися у рейтингу країн!

Про групи детальніше розкажу пізніше.